Україна та українці
Хто там сміявся, що немає України?
Хто скиглив: "України вже нема!?".
Ні! Не могла десь зникнути країна,
Що славним козакам життя дала.
Хто там злорадно щирився й гугнявив:
"Ну, што, "хохлы-недоумки? Молчать!
Великий Петр, Екатерина, Сталин
Вам показали "кузьки драну мать"!"
Та дух нескорених з боліт Санкт-Петербурга,
Гулагу, Соловків, лихої Колими
Народжував щораз вкраїнських Деміургів,*
І гордо промовляв: "Та ж УКРАЇНЦІ - МИ!"
І хоч сьогодні ще багато тих , хто марить
Знов під московським плазувать копитом,
Я вірю, час прийде і мізки їм розтьмарить,
Вони ж таки твої, Вкраїно, діти!
серпень 2007р.
*Деміург - творча, організуюча сила, творець.
По Платону - ідеальна першооснова.
