Моя примхлива доля
Моя примхлива доля по світах
Троїстими музиками гуляла на чужих святах,
А потім якось і до мене приблукала.
Не встигла відпочити, на чуже весілля погукали.
Хутесенько знялась, та й подалась.
До неї я: "Спинись, куди ж ти, я з
тобою…"
- "Геть від мене, зась", -
Вона мені у відповідь сказала.
"У тебе що, роботи дома мало?
Окрім усього, ти зануда,
Від тебе не діждешся чуда,
Усе робота та робота,
Буває, днями не розтулиш рота.
Ні пісні заспівать, ані зіграти на цимбалах
Не можеш…" -
Та й майнула, - наче зірки спалах…
Отак понині десь гуляє на чужих святах.
А я без долі. Безталанний.
Живу і мрію, що колись, як птах,
Злечу у небо, хоч би й наостаннє.
І хто мене побачить у польоті,
Від подиву роззявить рота.
Здивовано промовить: "Ну, істота!
Таки він вирвався з болота".
Червень 2005 р.
