Нерозгаданий привіт трипільців
Від давніх літ трипільської епохи
До наших днів, крізь сивину віків,
Старовину вивчаємо потроху
З кремінних стріл, кісток і черепків.
В орнаменті і посуд і вбрання.
Ми думали: то забавки дитячі.
О, ні, там закодовані знання!
Їх розгадати розуму нам стачить?
На жаль, не стачить нам наснаги, ні.
Бо розум наш націлений на інше.
Жадаєм перемоги ми в борні,
Щоб від природи взяти якнайбільше.
А пращури з природою до ладу
В степах причорноморських вікових
Жили. Ростили хліб, пасли худобу…
Що, зверхній, мій сучаснику, притих?
Одним-єдиним днем живеш. Сьогодні.
Сьогодні добре. - Завтра?
Завтра хоч потоп!
І мчиться божевільний світ в безодню.
Отак трипільські коні мчалися в галоп.
І нерозпізнані лишаються знання
На писанках, що залишив трипільський рід.
Тому й мчимося нерозумні, навмання.
А чи збагне хоч хтось трипільський заповіт?
23 - 28.01.2009р
