Горить свіча на цвинтарі надій
Горить свіча
на цвинтарі надій.
За упокій пресвітлих мрій
співають ангели молитви.
І вже не порятує лікар Семідей,
хоч він-таки -
Великий Чародій!
Бо переможеними гинуть
у жахливій битві
Ті, хто ще вчора повен був життя,
хто малював величні плани,
У болях, муках, відбувають в небуття.
І що ми можем?
Лиш одне:
віддать нещасним цим
останню шану.
Мене ж косою гострою стригнула
по рамену і стегну
Стара карга, та й почвалала далі.
Ні, не злякалася, що я її чим-небудь налигну,
Все дуже просто -
іншу здобич вполювала.
А я, хоч зранений,
та все ж таки - живий.
Радію теплим дням
і сонячному світлу.
Чи встигну втілити в життя
хоча б частинку мрій?
Допоки, теж, не згину
в цій жахливій битві.
ОХВ Дніпродзержинської
лікарні № 9, 30.05.2007р.
