Сумна сага про крокодила
Гондзилу та хлопчика Шректора.
Жив в Україні крокодил Гондзила,
Він, як відомо, родом був із Нілу.
Його маленьким привезли до України,
І тут під Шректора заклав Гондзила міну.
Купаючись в Музовськім теплім морі,
Задумав він втекти додому аж до Нілу.
Якби ж то знав Гондзила, скільки горя
Завдав він Шректору, о, мамо моя мила!
Шукали "мимонесівці" Гондзилу
Аж до зими, і втратили всі сили.
І лиш як полетіли мухи білі,
Знайшли у Марікуполі Гондзилу.
Був хворий він, і зовсім був безсилий,
Його за кошти "перівців" пігулками поїли.
Але не вижив бідолаха, крокодил Гондзила,
В Дудецьк повезли й поховали у могилі.
Заплакав Шректор у Гондзили на могилі,
Аж тут до нього Янек з Микою підсіли.
Включили депутатом до "перонів -
Став Шректор знов "балакуном-піжоном".
І ось недавно сталось диво з ним:
Признався Шректор, що колись він був дурним,
Коли у чучмівські часи голосував за МАТИ -
Він був тоді ще молодим, хоча й жонатим.
Тепер нам Шректор пояснив, що став розумним.
Від того нам не стало дуже сумно,
Бо все ж великий сумнів в наші голови закрався,
Чи був таки дурним, чи просто прикидався.
Таку натуру, ой, нелегко зрозуміти,
Чи то дурний, чи то з привітом,
Та все ж, якщо такі є клоуни-мулітики в країні,
Від сміху можемо померти -
тільки не від спліну
26.01.2008
