Косимо з батьком сіно...
Світлій пам'яті мого батька
Федора Титовича
Косимо з батьком сіно,
Я від косіння упрів.
В батька коса так легенько лине,
Що для втоми немає причини.
От якби я так зумів!
Рівно лежать покоси,
Жайвір у небі співа,
І на ранкові роси
Сонячний зайчик босий
Скочив і ... засіяв,
Краплями кришталевими
І бурштином зірок,
Квіточками травневими,
Скок по траві, скок.
Косимо з батьком сіно …
Це тепер лиш слова, -
Роки летять нестримно,
Батька давно нема,
Та і в мойого сина
Сива уже голова.
11.12.2001р.
