Вічне кохання
Легінь грає на сопілці, легиня співає,
І легіня молодого палко обнімає.
Обнімає та цілує, бо його кохає.
Легінь мліє, і легиня також умліває.
Кохаються, та й не знають, що то їх чекає.
Старий батечко легині все те бачить, знає,
У легіня молодого з кріса* поціляє.
Та угледіла легиня батечкову кару:
Рятуючи свого любка, загинули в парі.
Загинули… Та й у бронзі лишилися жити.
І навіки бути разом, навіки любити.
Трускавецьким парком люди гуляють і бачать
Закоханих молодяток. Хтось, може, й заплаче,
Як згадає свою юність, любчика згадає…
Грають в парку "кобзарики" та пісні співають…
Ой, співають "кобзарики", на бандурах грають.
Легінь грає на сопілці, легиня співає.
Летять роки, линуть віки, а вони співають.
* кріс -зах. укр. рушниця
м. Трускавець 10.09.2008р
