Посвята Віктору Шкваркіну
і всім "Данайцям"
В газеті "Придніпровський комунар"
в рубриці "Коли зі сміхом, то й літа
не лихо" був надрукований гумористичний
твір "З класиками на брудершафт" знаного
Верхньодніпровського поета Віктора Шкуро,
З Сервантесом Мігелем ми в охоту
Атакували млин, мов Дон-Кіхоти.
Хтось з перехожих нам розвіяв той туман:
- "Млин", - каже, - хлопці , не вітряк, а ресторан".
І от, коли я прочитав, як Віктор Шкуро "пиячив" з класиками,
мені навіялось таке:
Читав газету "Придніпровський комунар",
Аж чую - від газети перегар.
Та хто ж то так з газети дихає?
То ж рубрика така -
"Коли зі сміхом, то й літа не лихо".
Отим пекельним перегаром
Мені "ПеКа" геть розум в мить затьмарив,
І я заснув. А в сні така картина:
"Баварське пиво взяв, тараньку, цибулину,
Горілки пляшку, сала шмат , ще й часничину,
До Шкваркіна ушкварив на гостину.
Та, бач, невдалу вибрав я годину,
Бо Шкваркін на той час з самим Шекспіром
Дванадцяту перехиляв чарчину.
Мені ж суворо мовив, виглянувши в сіни:
"Ти, Федоре, приходь через годину".
Я на обід з тим самим причандалом
Ізнов приперся, й знов невдало.
Бо на той час Віктор Верхньодніпровський
Пиячив з Сервантесом Еспаньйольським.
Отож бо знов мені указано на двері,
І я подумав: - "Ну, - химера!"
Прилиндав я після обіду,
Дивлюся ... а Віктора вже немає й сліду!
Його сусідка, тітонька Олена,
Промовила: "Вони у лазні з Діогеном",
Вимірюють, у кого більші члени,
Тобто,
Вимірюють, у кого більші ноги, плечі, шиї, руки.
Їм Архімед сказав, що це потрібно для науки.
Приперсь опівночі, - гостей там повна хата:
Хайям, Шекспір, Крилов, Сервантес, Архімед,
Езоп, Єсенін, Пушкін... цмулять мед,
А Піфагор з Бернардом Шоу
Показують стриптизне шоу.
Ейнштейн під стелею літає в високості,
Наче в космосі,
Турує всім щось про теорію відносності.
А Віктор Шкваркін на балконі
В тривожному, гарячому безсонні
Читає вірші дядечку Гомеру,
З фужера дудлячи мадеру.
Додому повернувшись на світанку,
Присів біля будиночку на г'анку,
Подумав: щось не так у цьому світі,
Чому такі великі гості ходять лиш до Віті?
До мене ж пруться податківці,
Санстанція, пожежники, КРУївці,
Убозівці, судові виконавці,
А то ж буває, що приходять божевільці,
І всі від мене ждуть данину,
Взяла би к трясці їх лиха година.
Таке-то марилось мені
У довгому хмільному сні,
Та от прокинувсь на світанні
І загадав собі бажання:
То, може, Шкваркін віднайде хоча б годину,
Мене запросить на гостину.
Ми з ним згадаєм роки молоді,
Запишем пульку чи зіграєм в шахи,
Нам не завадять ні Хікмет, ні Сааді,
Ні Ференц Ліст, а ні Вівальді з Бахом.
Якщо Віктор захоче дати добру вість,
Телефонуйте: три - сорок один - нуль шість.
Чекаю гарну вісточку,
Ваш в і ч н о, Федір Кісточка.
березень 2004р.
