Новому жить!
Нема за чим і що жаліти,
Хіба що так буває жаль,
Що віддзвеніло щедре літо,
Й осінні дні несуть печаль.
Блакитну синь закрили хмари,
Вже осінь - літа тінь бліда,
І за спиною, як примара,
Немічна старість вигляда.
А що за старістю? - напевно,
З косою жде стара карга,
Вона пильнує дуже ревно
Свою частину пирога.
Та то вже так - закон природи,
Не відмінить його й на мить,
Бо смерть - то є нового роди,
Старому смерть -
Новому жить!
13.10.2000р.
